Маяковський Володимир – Послухайте! (скорочено)

Послушайте!

Послушайте!
Ведь, если звезды зажигают
значит — это кому-нибудь нужно?
Значит — кто-то хочет, чтобы они были?
Значит — кто-то называет эти
плевочки жемчужиной?
И, надрываясь
в метелях полуденной пыли,
врывается к Богу,
боится, что опоздал,
плачет,
целует ему жилистую руку,
просит —
чтоб обязательно была звезда! —
клянется —
не перенесет эту беззвездную муку!
А после
ходит тревожный,
но спокойный наружно.
Говорит кому-то:
«Ведь теперь тебе ничего?
Не страшно?
Да?!»
Послушайте!
Ведь, если звезды
зажигают —
значит — это кому-нибудь нужно?
Значит — это необходимо,
чтобы каждый вечер
над крышами
загоралась хоть одна звезда?!

1914

Послухайте!

Послухайте!
Та раз запалюють зорі —
значить — цього потребує людина?
Значить — хтось ще хоче,
щоб вони сіяли?
Значить — хтось ще називає
оці плювочки перлинами?
І, надсаджуючись,
в південного пилу завалах,
вдирається до Бога,
боїться, що зволікав,
плаче,
цілує йому жилаву руку,
просить —
щоб неодмінно була зоря! —
Клянеться —
не перенесе оцю беззоряну муку!
А потім
ходить стривожений,
та спокійний назовні.
І комусь говорить:
«Таж тепер тобі нічого?
Не страшно?
Так?!»
Послухайте!
Та раз запалюються
зорі —
значить — цього потребує людина?
Значить — дуже це необхідно,
щоби кожен вечір
над дахами
загоралась хоч одна зоря?

переклад М. Борецького

cтислі перекази творів світової літератури