Маша Карамнова – І що залишиться в тебе, коли вона піде?

І що залишиться в тебе, коли вона піде?
Залишиться сніг, залишаться ранки й ночі,
Залишаться дірки в кишенях й усі твої злидні,
Усі твої справи, проблеми і сновидіння пророчі.
Коли вона піде, ти навіть і не заплачеш –
Ти готувався до цього, знав, що так буде.
Вона завжди кидає тих, хто для неї багато значить,
Бо не хоче сама чекати, коли її кинуть люди.
І куди ти тепер? Що робити, кому писати?
Хто з тобою буде тепер, і хто ти без неї?
Коли вона піде, стираючи координати,
Чи зможеш так взяти й забути ті ночі шалені?
Усе, що навколо тебе, пронизано нею:
Усі твої книги, подушки й простирадла.
І що ж було правдою з цього, а що брехнею?
Не знає ніхто. Мабуть, і вона не знала.
Коли вона піде, залишиться запах її парфумів
На твоїй сорочці, яку вона так любила носити.
І хто ж її, даруй, Боже, таку придумав?
Хто навчив її так ненавидіти,
Так любити?
Яка вона? Не опишеш, мабуть, словами.
Дивуєшся сам, як можна таку кохати.
З її незрозумілими мріями та богами,
З вічним її бажанням всім допомагати,
З усіма її блокнотами і листами,
Звичкою поправляти своє волосся,
Дзвінким сміхом, втомою, щирістю і віршами –
все це в пам’яті твоїй, немов рубець, зберіглося.
Коли вона піде, будуть так само цвісти лілеї,
Час буде так само минати, та правди не заперечиш.
Коли вона піде, залишиться все, що було у тебе до неї –
З тобою залишиться вся твоя
порожнеча.

автор: Маша Карамнова

 І що залишиться в тебе, коли вона піде?