Марина Лонська – Не врятує ні хміль, ні Забужко…

Не врятує ні хміль, ні Забужко,
Ураган польового писання.
Дістає він солдатську кружку,
Й в “нержавійці” горить Оксана.
Дістає з кирзача він ничку,
Ну і хай посміються солдати,
Бо у них такий гарний звичай-
Геть усе на кпини підняти.
Доламала прозова дівка,
Всьому серцю – у вічність закрила.
Кляті чоботи – маломірки
І до жаху обридлі рила.
За парканом лайнеться прапор –
То – за старшого. Старожил.
Йшов живим, повернувся – ніяким,
І питається – нащо жив?
Пожалій мене вдома, кралю,
Ну а я повертаюсь в АТО.
Нам відведено дуже мало.
Був живим. Повернувся – ніхто.

автор: Марина Лонська

Нам відведено дуже мало.