Марина Курило – На скроні тисне ніч…

На скроні тисне ніч, немов в
напрузі.
Похмуро-сіра і важка
субстанція,
З якою ви неначе давні друзі,
А разом з тим тримаєте
дистанцію.
І вже не відчуваючи загрози
У вирі всеохоплючої тиші,
Щоразу ти свою життєву прозу
Охайно заримовуєш у вірші.
Втрачаєш розум в мареві
вечірнім,
В обіймах сутінків із запахом
вишень.
І світ сьогодні наче
неймовірний,
Такий п’янкий,подумати
лишень!
І музика луна в сплетіннях
вічності,
То струн душі торкається
життя…
В полоні ти з натхнення і
магічності
І звідси вже немає вороття.

автор: Марина Курило