Мар’яна Савка – Віриш, човен вертається…

Віриш, човен вертається, повний по горло води.
Пишеш в книзі потопу кілька розлізлих речень.
Я так міцно вростаю у днище. Хочеш – вкради,
Обірвавши стеблину моїх запізнілих зречень.

Хвиля вміє ховати. В товщі прозорих сфер
Не хвилини – роки. Хто не знає, що квітка – тепла?
Я поволі вростаю у твій королівський герб
І пускаю крізь днище тонкі вузлуваті стебла.

автор: Мар’яна Савка

Віриш, човен вертається...