Мар’яна Невиліковна – мовчання як сповідь…

[мовчання як сповідь очима лише, долонями,
бери мене, вирію, вір мені, виростай,
рости у мені, водою гойдай солоною,
готова я, бачиш: з любистку зійшла роса.
мовчання як сховок між серцем і серцем, між вдихами,
тримай мене, чуєш, тримай мене на межі,
межею, живою, близькою, незмінно тихою
і будь мені кимось, усім, і лишись чужим.
і просто лишись, так мало мені мовчати
так мало, що захлинаюся, що за край…]

мовчання як спроба любити тебе, хоча ти
повз правила, і як наклеп, що це лиш гра.

автор: Мар’яна Невиліковна

мовчання як сповідь...