Марта Єременко – Кожен шукає те, що може зустріти.

Кожен шукає те, що може зустріти.
Ось і вона видивляється в нічному небі боліди,
Запаковує в ящик горілку, тютюн і отруту,
Замальовує коди на пачках, а як не може, заліплює брудом.

Вона ходить по вулицях застелених лепехою,
Носить в кишенях пляшки зі святою водою,
Чи радше, порожні. Її мучить щоночі спрага,
Самовпевненість, кістка на пальці і господова неувага,
Замість лімфи у неї – позаторішня брага.

Її нудить щоранку від звуків з лікарні навпроти
У висках гримить, з живота виповзають істоти
На неї схожі. Вона потім довго їх ловить,
Заганяє назад, витрушує з ліжка смолу і дьоготь
Тверді, застиглі. Вже ніхто до неї не ходить.

Вона їх знаходить щовечора і губить щоночі
Композитори, ноти, симфонії, голоси жіночі
Вони водять її по линві, закладають за спину руки
Іноді вона йде на їх запахи, але зазвичай – на звуки.

Вони тягнуть до неї долоні, пальці в них сухі й прохолодні,
Заплітають їй в коси сонати, квартети для скрипки й пісні народні.
Їх крім неї ніхто не бачить, хіба що діти.
Всі зустрічають те, що готові зустріти.

автор: Марта Єременко

Кожен шукає те, що може зустріти.