Марта Пройслер – повіки закрилися? серцем дивись!

  1. Поезія
  2. Живі Вірші
  3. Марта Пройслер – повіки закрилися? серцем дивись!

в німому провулку прокинешся зранку,
протреш свої очі сукняним платком,
ніхто не подасть запашного сніданку
покличуть на чарку вже звичним кивком.
ти викинеш сумнів останній і встанеш
волосся причешеш, прикрасиш вінком,
колишнім ніколи ніколи не станеш
посип свої кості холодним піском.
щоранку отак ти підводишся, сохнеш,
щоранку клянеш своє підле життя
купи на той поїзд дешевий квиток лиш
врятуй в своїм серці невинне дитя.
невже не дістала тебе ця рутина?
невже ти не хочеш залишити слід?
та ти ж не тварюка, ти вільна людина
вставай і будуй своїй вічності пліт.
засиплють прокльонами підлі друзяки?
а ти не зважай, воно все вернеться,
пошли їх всіх к бісу, до голої сраки,
нехай на їх костях твій дім возведеться.

бузок колихатиме ніжно твій розум
і ти пригадаєш життя се колись,
та витавруй полум`ям в мізках цей лозунг :
”повіки закрилися? серцем дивись!”.

автор: Марта Пройслер

Меню