Малишко Андрій – Стежина (скорочено)

Чому, сказати, й сам не знаю.
Живе у серці стільки літ
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.
Приспів:
Де ти, моя стежино,
Де ти, моя єдина?
Ота стежина в ріднім краї —
Одним одна коло воріт?
На вечоровім виднокрузі,
Де обрій землю обніма,
Нема кінця їй в темнім лузі —
Та й повороту теж нема.
Кудись пішла, не повертає.
Хоч біля серця стеле цвіт,
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.
Дощами мита-перемита.
Снігами вметена у даль.
Між круглих соняхів у літі
Мій ревний біль, мій ревний жаль.
Приспів.
Моя надієчко, я знаю:
Мій крик життя на цілий світ —
Ота стежина в нашім краї
Одним одна коло воріт.
Приспів.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Вилітають із гнізда пташенята, виростають діти і йдуть із рідної хати в доросле життя. Але перші враження дитинства, перша любов залишаються з людиною завжди. Як і стежина, що веде до рідного дому. Давно, мабуть, не був ліричний герой поезії “Стежина” вдома, може, й стежина та вже заросла травою. Тому в серці біль і жаль за тим, що вже не повернеться. Не повернеться молодість батьків, не повернеться і його власна юність. Єдина надія, що в будь-який момент, коли людина прийде додому, стежина з радістю приведе її до рідної оселі, до рідних людей. Вірш А. Малишка став красивою задушевною піснею.

стислі перекази творів української літератури