Мадлена Молле – і ніч біжить і ти ось так біжиш…

і ніч біжить і ти ось так біжиш
куди байдуже все таке даремне
застигнеш вмить не відаючи де ти
і сніг дитинно пустиш в комірець

і зрониш тіло хто ти хто ти хто
у цім ячінні сонних верболозів
заквилиш дурно видерте єство
заплачеш тужно вилите жіноцтво
і сніг твоє не видасть ремесло

тобі в село тобі мовчи мовчи
і ти над ранок винна й невпізнанна
вертаєш в дім обібрана туманом
ось двері розчепірені й вікно
лиш гребінь півня кров’ю зустрічає

ти ждати ти не жити ти слова
безлюдна і безсонна й безталанна
лягаєш головою в образах
там матір божа тут самотня мати
і біль твій ніби множиться на два

і ніч біжить і ти ось так біжиш
куди байдуже все таке даремне
застигнеш вмить і так захочеш вмерти
що зрониш тіло вільно у туман

цей ранок у село тебе не верне
цей ранок снігом розтривожить дім
і півень кров’ю зляже в білизні
коли селу повідає о смерти

автор: Мадлена Молле

і ніч біжить і ти ось так біжиш