Людмила Васильєва – Ніжність

Велику ніжність і любов
Несу до тебе
В своїх долонях…
Тихий дзвін
Лунає з неба.
То янголи у дзвони б’ють
В дзвіницях зрання –
Благословляє сам Господь
Святе кохання.
Благословляє нас Господь,
І сходить сонце…
З ним уривається Весна
До нас в віконце.
Ти почуваєш: раптом щось
Забилось серце?
Через весну, що ллє тепло,
Як із відерця!
Яка краса, яка жага,
І м’яті квіти!..
Я буду все своє життя
Тебе любити,
І душу я тобі віддам,
Моя ти згубо!
Лиш тільки б слухати слова:
«Коханно, люба» –
Із вуст твоїх, і тихо-тихо
Завмирати…
І цілувати безліч раз,
І цілувати…
І серед зоряних ночей
Злітати в небо,
Та бачить посмішку свою
В очах у тебе.

автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Ніжність