Людмила Лєгостаєва – Навчи мене, любий, навчи мене, милий…

Навчи мене, любий, навчи мене, милий,
Кохати без болю – лише напівсили.Навчи не боятися темряви ночі,
І бачити сни чарівні,не пророчі.Навчи мене ,голубе,десь не літати,
Ходити ногами, шлях власний топтати.

Навчи, мій хороший, королю мій гарний,
Як ліжко ділити із тим, хто „звичайний”?

Чи наше минуле насправді минуло,
І доля моя десь пішла безпритуло?

Твоя ж – біля тебе в широкій спідниці,
Не дуже розумна, але білолиця.

Що діється з нами, хіба ми каліки?
Зроби тоді щось, щоб забути навіки!

А спогади?
Геть! На смітник мрій розбитих!
А душу?
На кладовищі зарити!
А тіло?
Продати за мідніі гроші!
Чи так мій коханий? Чи так мій хороший?

автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Навчи мене, любий, навчи мене, милий...