Любов Якимчук – Він каже…

він каже: розбомбили школу, до якої ти ходила
він каже: їжа закінчується, грошей немає
він каже: гуманітарка з білих фур — єдине наше спасіння
він каже: гуманітарка щойно полетіла снарядами

школи немає
як це, коли школи немає?
вона порожня, вона дірява чи її зовсім немає?
що сталося з моїм фото, що висіло на дошці пошани?
що сталося з моєю вчителькою, яка сиділа в класі?

він каже: фотографія? кому потрібна твоя фотографія?
він каже: школа розплавилася — ця зима надто гаряча
він каже: вчительку я не бачив, і не проси мене дивитися
він каже: бачив твою хресну — її вже немає

тікайте
киньте все і тікайте
залиште хату, погреб з абрикосовим варенням
та рожеві хризантеми, що стоять на веранді
собак пристрельте, щоби не мучилися
кидайте цю землю, кидайте

він каже: не верзи дурниць, ми щодня кидаємо землю — на труни
він каже: усе буде добре, порятунок вже скоро
він каже: гуманітарка вже йде

автор: Любов Якимчук

Він каже...