Коли емоції нарешті задрімали,
Замовкла муза і лягла в туман,
Тоді байдужими зробились п”єдистали,
І вже байдужим став самообман…
Нехай я так закохано чекала,
Губилась в правді і тонула в сні.
Але не змінена твоя ухвала…
І вже не зміняться сумні пісні.
Я кожен раз лишаю по три крапки,
Чекаю змін в сюжетах і без них.
А ти нічого. Не лишив і згадки,
Навмисне долю викинув і зник…
автор: Любов Колосюк