Давай поїдемо з тобою до води!
Вода очищує свідомості чорнила.
М’які по берегу розведеніі сліди,
Такі ж у гавані опущені вітрила.
Такого спокою не знайдеш у містах,
Призначення у них ділити втому,
А нам з тобою у таких літах
Ще хочеться романтики з перону…
Тут захід сонця тоне у воді
І лілії-латаття прагне неба.
Ми ще з тобою, певно, зовсім молоді,
Та не потрібен світ, коли без тебе…
Давай, нарешті, втечемо туди,
Де у воді веселка відіб’ється,
Завмруть пейзажі у легкій ході
І наша диво-казка розпочнеться!
автор: Любов Колосюк
