Захлинутися хочу на віки твоїми губами…
Наливати по вінця і випивати тебе до дна.
І п’яніти від тебе, залишатись завжди без тями,
мов від міцного солодкого червоного дорогого вина.
Живу так, мов, крім тебе, більше нікого не знаю.
Часом,мов фаталіст, я можу на кін все поставити.
І тому без вагань навіки у тебе пірнаю,
Забувши про те, що я зовсім не вмію плавати.
…Я в тобі потонув, як трагічний герой на сцені.
Виринати не можу й не хочу в чужих поемах.
Ти проникла у серце, набрався тебе в легені,
ти повітря моє, і те, що тече по венах.
Ти світлий яскравий колір моїх сірих безликих днів –
Розфарбувала собою моє буденне життя сумне.
Стала незмінною музою моїх дилетантських віршів.
Ти шматочок моєї душі – невід’ємна частина мене.
17-18.04.2014
автор: Любомир Винник (Dreamer ©)
