Я був сп’янілим від твого тіла,
я непритомнів від твоїх губ,
а ти невпинно чомусь тремтіла,
наче в каструлі гарячий суп.
Змикались руки , сплітались ноги
і щось змінити не стало сил,
і відпустити не було змоги.
Холодний місяць в вікно світив.
І опускалися нижче й нижче
мої гарячі нестримні губи.
І ми що миті ставали ближчі –
було начхати що скажуть люди.
Солодкий запах твого волосся.
П’янкий, медовий смак твого тіла.
Була моєю – мені здалося,
бо це був сон – ти цього хотіла.
25 березня 2014
автор: Любомир Винник