Любомир Винник – Ми із різних світів, але все ж…

Ми із різних світів, але все ж,
хто зважає у наш час на межі?
Ти у посмішці сонце несеш
і до тебе постійно – кортежі.

І для тебе лиш квіти цвітуть,
І для тебе вночі серенади.
Та, ти знаєш, не в цьому суть!
Суть у тому, що я справді радий!

Моє щастя сховалось там,
у куточках твоєї усмішки.
Я б ходив кілометри сам
попри тебе… повільно… пішки.

Лиш щоб бачити як ти цвітеш
у своїй намальованій вежі.
Ми із різних світів, але все ж,
хто зважає у наш час на межі?

автор: Любомир Винник

Ми із різних світів, але все ж...