Любомир Винник – Мовчки сиділа і ковтала мрії.

Мовчки сиділа і ковтала мрії.
Літала в безвісті десь там за хмарами.
І опускався сум на її вії,
в душі лишаючись палкими шрамами.

А потім танцювала до безумності,
своїми рухами зводила з розуму.
П’янів весь всесвіт у її присутності
і римувалось все, що було прозою.

А день тим часом добігав кінця.
Світ в поспіху міняв звабливі пози.
Ліпила усмішку із рис свого лиця,
ховаючи свої нестримні сльози.

Настане ранок. Зустріч дня нового.
Серце ламатиме безжально груди.
Останній раз подумає про нього
і більш ніколи плакати не буде.

автор: Любомир Винник

Мовчки сиділа і ковтала мрії.