Любій матусі!

Моя ти матінко, тобі вклонюся,
Подякую за подароване життя.
За тебе вранці Богу помолюся,
Попрошу в Нього  каяття.
Весни попрошу я для тебе,
Яка приходить так чарівно,
А ще попрошу, щастя в неба
І ніжності. І це не дивно,
Бо свою ніжність ти віддала,
І ласку, й милість, і любов
Усе мені подарувала.
І без вагань даруєш знову йзнов
А що собі, собі нічого не лишила,
«А хай», казала, «я вже обійдусь.
Я проживу, до того ж часу жила.І далі буду. Й далі залишусь!
Лиш щоб дитя було щасливе,
Й ловило радості життя.
Щоб виросло на втіху всім красиве,
Й стежиною ішло у майбуття.
А я погляну із погорда,
Скажу, моє дитя,
Моє, і буду горда,
Що я віддала все життя.
Усе життя лише для нього,
І ночі всі лише йому.
Усе зроблю я лиш для того
Щоб не порушить чарів сну».
Отак завжди, і так напевне буде,
Ніхто не змінить вже тебе.
І щоби не казали люди,
Ти все одно присвячуєш себе.
Даруєш все й не просиш ти нічого,
Даєш найкраще, а взамін
Не просиш ти, не вимагаєш свого
І не чекаєш вдяки передзвін.
Не просиш ніжності й любові,
За всі свої переживання.
Спасибі скажеш, лиш на тому слові
Що добре все, й минули всі зітхання.
Тому, я подарую всю красу весни,
В якій пташиний спів проллється.
І чари, вічність всю Десни-
Нехай в душі твоїй озветься.
Нехай дарує пісню чарівну,
Яка так весело до струн торкнеться,
Яка подасть ту юність забавну
І хвиля щастя в небо піднесеться.
Яке безкрає чисте, ясне
Як доля твоя, яку я бажаю,
Яке вразливе і прекрасне
Як матінка моя. І я це знаю.
Ще побажаю вічності в житті.
Здоров’я сильного, міцного
Благополуччя, сонця в майбутті,
Нехай життя дарує всього.
І хай помилує тебе.
А доля ,до землі прогнеться,
За те ,що дітям віддала себе
Нехай сторицею віддасться
Тобі моя матусю!
Тебе я ніжно поцілую,
До тебе мила пригорнуся
І посмішку тобі я подарую.
Таку, яку меніти дарувала,
Коли заб’юсь в куток, бувало,
Через нещастя, що переживала,
А потім сльози горя проливала.
А ти обнімеш, усміхнешся,
Ще приголубиш, пошкодуєш
І зразу біль пройде, минеться,
Бо ти любов’ю зачаруєш.
Тож дякую тобі матусю,
Моя найкраща, золота.
Тобі до земленьки вклонюся,
Моя ти доленько свята!

автор: Альонка