Ноти нотами, а музики нема.
Мій оркестр дихає беззвучно
І пірнає в урвище без дна,
В моє урвище: приватне і підручне.
Скільки сил, а тиша мучить дух,
Підриває мій маяк свободи.
В ритмі цьому паралельність злітних смуг
Стала паралельністю негоди.
У музичних шквалах всіх пісень,
Що ведуть мою земну дорогу,
Я молюся кожен божий день,
Але хто б ще знав якому богу…
(07.02.2014)
автор: Любава Сорока
