Ліна Костенко – Заворожили в́орони світанок…

  1. Поезія
  2. Живі Вірші
  3. Ліна Костенко – Заворожили в́орони світанок…

Заворожили в́орони світанок –
не сходить сонце – тільки кар та кар.
Розбившися грудьми об полустанок,
в траві лежить березовий Ікар.

Пливе перон за сизими шибками.
Туман… Шлагбаум… Тиша… Переїзд…
Дерева, як закидані шапками,
стоять у гронах ще порожніх гнізд.

Пройти уранці вулицями тиші.
Знайти готелик. Скинути пальто.
І де я, хто я, – полустанків тисячі, –
хоч день, хоч два не знатиме ніхто.

І тільки шум далекого прибою –
дерева, люди, вулиці, мости…
Валізу віршів привезти з собою
з цього притулку тиші й самоти.

автор: Ліна Костенко

Заворожили в́орони світанок...

Меню