Ліна Біла – Прості слова (листи)

Під викривленим почерком – листи
Написані й нікуди не відправлені,
Як кинуті від крОків всі мости,
Як в полі міражі – крихкі, розплавлені…

Кому їх надсилати як не ждуть?!
Кому віддати душу на потАлу?!
А думи на папір, як сніг, метуть.
А думам, наче всесвіту замало…

Відкрию, прочитаю в самоті –
Хіба таке можливо надсилати:
Два слова – ‘як живеться у житті’,
І – ‘будеш всім привіт передавати’.

Банальщина і я в ній – пустослів.
І в цей момент, мов я не поетеса.
Мов в пам’яті коректор хто розлив:
Слова епох змінили всі адреси.

А хочеться, щоб хтось їх прочитав,
Знайшов у них приховані підтексти.
Із нетерпінням трепетно чекав
Прості листи, прості слова… і чесні.

автор: Ліна Біла