Одні пішли, лиш грюкнувши дверима,
Без пояснень, роз’їдаючи тим душу.
Інші були небесним Херувимом
І гріли серце, що пекло від стужі.
Одні терзали безнастанними причинами,
А інші зцілювали добротою.
Та скільки всього лишалось за плечимами,
Обернене у досвід з гіркотою.
За ширмою років я вдячна всім.
Тим, що пішли, – за те, що не вернулись,
А іншим, – що сказали:”Залишім
ті болі втрат у темряві цих вулиць.”
автор: Ліля Колісник
