Дощ впивався в шкіру голками,
Ти промокла під небом Лондона.
І душа стала зовсім мокрою,
І душа стала геть оголена.
Під покровом ночі, розхристана –
Шукала себе – не знаходила.
Думки тет-а-тетом виснули:
Дорогою ціною свобода…
Коли падаєш на коліна,
А біль б’є градом у скроні
Треба знати, що хтось в тебе вірить,
Треба мати чиїсь теплі долоні.
автор: Ліля Колісник
