під балконом її дикі зарості глоду і терня
крізь які продирається сонце мов зранений звір
і на першому поверсі спальня в підвалі майстерня
понад бруком розплющені вікна виходять у двір
відчиняючи двері впускаючи подих морозу
задихаюсь в обіймах її від олії і фарб
її шкіра ледь тепла на дотик нагадує бронзу
розігрітий пісками віками прихований скарб
намагаюсь спинити болючу тремтливість моменту
і по пояс у листі пожовклім побути дітьми
її очі холодні зелена отрута абсенту
її профіль арабський півмісяцем стигне в пітьмі
обтікатиме дим цигарковий всі лінії вилиць
вона плаче бо знає взаємини завжди взамін
я хотіла натхнення я вибрала і помилилась
жовта осінь вступилася світом скаженій зимі
автор: Лариса Радченко
