Кириловська Катерина – Вони сиділи поруч за партою…

Вони сиділи поруч за партою,
і ділили п*ятірки свої…
І кохати їм вже не варто би…
У воєнні та чорні роки…

Випускним та не сонячним вечором
Мали йти у доросле життя…
Він вхопив її ніжнії плечі:
“Лиш моя! Нічия! Лиш моя!”

Вона тихо йому усміхалася…
І здавалося б щастя ось-ось…
Та не так вже воно,як бажалося..
Бо в тирана нові плани «Ост»…

Необстріляний, юний, крилатий…
Він на Сході в крові воював…
А ночами її бачив й мати,
Та ту волю,що Путін забрав..

Він чекав її ніжную, зоряну..
У холоднії ночі пусті…
Він дивився очима прозорими
Фотографії ті випускні..

Та одного теплого ранку
Він пішов знову перший у бій…
І тут постріл обпік його палко…
І він бачив лиш очі її…

І відкривши блакитнії очі,
Плаче тихо якась медсестра…
І пускаючи сльози дівочі,
Йому шепче: «Твоя, лиш твоя»

автор: Кириловська Катерина

Твоя, лиш твоя