Кохати українку..

Пишу вірші, які ніколи
Тобі, мій милий, не судилось зрозуміть
А все тому, що ти не знаєш мови
Моєї мови українських солов’їв

Отак і будеш турком жити на планеті
Виховувать чужих дітей
А все тому, що не боровся на багнеті
За нашу вірність, дружбу і любов

За ту любов, що передрікала вічність
Хоча прийшла лише на мить
За правду слів твого кохання
Що полину в душі лишили слід

Чому мовчиш? Чому не дивишся у ввічі?
Чого слова застигли на вустах?
Хоча, мовчи, кохай Еліф до віку
Мене нема…пішла з рядків твого життя

Настане день, коли защемить в серці
Коли обдують душу всі вітри
Ти оглянувшись з жахом схаменешся
Що так банально помилився у житті

Та винуватити когось не буде сенсу
Ні молодість, ні віру, ні батьків…
А все тому, що не зумів, боявся, певне
Кохати українку – дівчинку других світів…