Я просто не вмію мовчати:
Не хочу, не буду і все…
Я просто навчилась прощати,
І вірити в щастя земне…
Для мене ти загадка ночі,
Я вмію гадати, проте
Я дивлюся ніжно у очі,
І бачу там скромну себе…
Ти знаєш, я просто літаю,
Гойдаюсь на хвилях ріки…
Я зради лише не прощаю
й до болю ганебні думки…
А знаєш, на скільки серйозно
Повірити можу у сон?
Здається, що навіть курйозно
В кишені дзвенить телефон…
Я просто не хочу блудити,
Іду я за розумом в світ…
Боюсь я когось полюбити –
Так щоб метелик в живіт…
Кохання…воно ж осліпляє,
І збовтує кров на окріп….
У серце багаття вселяє,
А у очі – немовби осліп…
Боюся когось покохати –
Не втримає серце моє…
Не вмію без сліз відпускати,
Коли розчаруюсь уже…
Я просто не вмію мовчати,
І чітко говорю землі:
«Як будеш ти його забирати,
То вділиш і місце мені»
Без нього я жити ж не зможу…
Чому ж я кохала тоді?
Мене це уже не тривоже,
Тепер я із ним у землі…
автор: Ксюха Поліщук