Я не акторка, чуєш?
останню маску здерла й кинула до ніг
Я вся тремчу, не бачиш?
ступаючи бездумно, без просу, на поріг
Я так боюсь, послухай!
ти мене завше на шматки
Я через гордість, знаєш?
які ще знов шукаєш тут пасткИ…
Я так тебе хотіла!
бурею серед ясного ввірвалась
Навіть без “клянусь” і “навік” ,
коли вже, скажи, як не зараз?
автор: Кетоєва Катерина