Воюй в мені дешевими цигарками.
Світанками.
Коханками.
Останками
завітреного «дядька Джека»
в склянці.
Чугунними думками рано вранці,
чого мені не так, якби хотілося…
Чи ми то МИ? Чи щось між нас розбилося,
потріпаною кішкою майнуло
13-го в п’ятницю.
Сяйнула
холодна пристрасть кінчиками вій…
Не плачу я. Так думати не смій…
Я просто в перемовах застережень…
Ти так, як я без пафосу й обмежень
палаєш тим, до чого рвуся Я?!
ТвоЯ.
Ганебний тон –
душитися на просторі
гарячими словами
й дуже гострими,
забитими податками обставин…
Я тут. З Тобою.
І холодні хмари
нарешті линуть змученим дощем…
До болю щем.
Між ребрами
нам стали
кордони з прикордонними постами…
Та в нас шенген
між ритмами й серцями…
Останками завітреного «Джека»,
дешевими цигарками
і спекою
гори мені!
Гори і не спиняйся!
І обіймай!
Вдихай!
І розчиняйся
у суперечку всім похмурим дням…
Тебе нікому, чуєш, не віддам!!!
Не проміняю! Із душі не викину.
Не вміється мені бути дволикою
навіть коли
в душі такий бедлам…
А цими переписаними криками
болить лише мовчання у крові…
Пробач мене.
Воюй в мені!!!
ТвоЯ Я в вересні 2013р.
автор: Катя Гуйван
