Пронизливим вітром
в обійми Твої упасти
і щастя украдене зовсім
у когось не красти
а просто і легко забрати собі як належне…
Бо Ти – моє щастя!
Бо Ти мені треба!
І значення снів
вже не зовсім правдиві і щирі
бо сьогодні мені
як ніколи вдихається вільно.
У затягнутім вирі
ми з Тобою незримі .
Ми удвох наодинці від світу
і з світом щасливі…
Протиріччя блукань
і конфліктів відшУканих стрічей,
передуманих купу значних
і важливих деталей…
Ти у очі дивись і ніколи
не думай, що далі!!!
Озирнись!
Доторкнись!
Я з Тобою! В Тобі!
Я Твоя, щоби там
не казали!
Я не знаю, що движить душею
коли я без Тебе…
Бо тоді все – ілюзії ,дим
та неправда похмура і сіра…
А долоня змарніла
і зблідла
проведе по Твоєму зап’ястю
як Ти спатимеш…
Знаєш…
То мені щастя!
Бо я знаю, що Ти відчуваєш в собі
мої крила…
І зажурено в мені блукають
стурбовані ночі …
І хвилюють потроху стривожені сни
з чорним перцем…
Там його перебір…
Усім їм в перекір!
А Ти тут… Ти у серці…
Чадним димом собі закадило ненависне місто…
Мені страшно коли
Ти десь там наодинці… НарІзно…
Без моєї душі пробігаєш по вулицях снами…
Запитаю я пошепки: «Що є між нами,
окрім довгих листів, що пов’язують руки?»
Та, звісно,
Ти мені посміхнешся і скажеш:
«Ми вдвох… Не «навмисно»…
Я не хочу перечитись
з днями і ніччю, що тисне
мої руки до твоїх наскрізь
через відстаней злами…
Я собі не підозрюю скільки всього ще продастся.
Перекупиться, перебереться у інші квартири…
Я не знаю де правда. Не чую у вільності міри,
Але серце твердить,
що мені все задумане вдасться…
Бо Ти моє щастя…
© своЯ Я (Катя Гуйван) в вересні 2013р.
