Катя Батушан – Ти підеш далі, розсієш тумани і мряку.

Ти підеш далі, розсієш тумани і мряку.
Зі шкіри зійдуть усі опівнічні печаті.
Ні слова любові, ні слова прощань і подяки.
І сонце зійде нову тебе зустрічати.

Усміхнена гордість, мереживо в бронежилеті –
жіночна настільки, наскільки боялась бути
серед усіх твоїх галасливих памфлетів,
серед усіх отих, тобою ніяк незабутих.

І буде той час, коли не злякаєшся тіні,
коли в анальгетиках більше не буде потреби.
Ти є сама собі світло і п`ятий вимір,
та, що співає в натовпі просто неба.

Час виїсть блакить очей і блиск волосся,
проте не зачепить твоє підліткове серце.
І з ким би тобі не спалося і не йшлося,
не буде більше цих остогидлих терцій.

Бути/ не бути, боротись/ не можна/ лишити –
не буде більше питань де поставити кому.
Коли відчуваєш, що шия твоя оповита,
згадай, що ти вже нічого не винна. Нікому.

Лишай міста і тих, хто тебе полишив,
тримай міцніше птаха в шалених грудях.
Ти підеш далі. Без терцій і віри людям.
А я залишусь, не в силах піднятись вище.

автор: Катя Батушан

Ти підеш далі, розсієш тумани і мряку.