Катерина Лук’яненко – Зрада

Стікає голос телефонним дротом,
Зловісна тиша відповідь дає…
Усі слова вже списані в блокноті,
Немає слів… Здавалося – що є…

Здавалося, попереду вся вічність –
Зігріте сонцем чергування днів…
Неправда! Все неправда! Яка прикрість…
Здавалося, що він її любив…

Здавалося, що у її долонях,
Чоло схиливши, долю цілував…
Для почуттів немає заборони!
Здавалося, хоч трохи цінував…

Тепер дзвінок… Ридати чи радіти?…
Мовчить вона, бо слів уже нема…
Вона ще любить! Правди ніде діти…
Вона любила!.. Тільки от дарма…

автор: Катерина Лук’яненко

Зрада