Катерина Калитко – За кавою йшлось про буденне…

За кавою йшлось про буденне
Візьми мене
Люба зараз не час
Ні я саме зараз хотіла про це сказати
візьми мене із собою
ну що тобі варто
Моя мила подумай сама
тепер це неможливо
така величезна відповідальність
нізащо не вміститься
у моїй компактній валізці
нехай все залишиться на своїх місцях
Наплювати сказала вона
і обійняла його за шию
на якій гордовито зносилася голова
що дивилася вже у зовсім інший бік
Обережніше попрохав він
Я боюся щоб з кишені не випав
мій дорогоцінний закордонний паспорт
зі свіжими візами
Вона відступила
чашка з кавою перекинулася
але їй було байдуже
вона хотіла щоби він узяв її
із собою чи просто
хотіла лишитися з ним
бути з ним
хоч би й просто тут
у холодній аеропортовій кафетерії
Із сорочки відстрелилися ґудзики
це були ґудзики із манжети
що виявилася затісною
для чоловічої руки
яка підняла валізку.

автор: Катерина Калитко

За кавою йшлось про буденне