Катастрофа

Сором слів,розкутість добрих вчинків.
Зробили з мене,сущу катастрофу.
З мільйона рук,несучих порятунки.
Я вибрав хрест,та стомлену Голгофу.

Дрижить мій голос,сльози на щоках.
Не приховаю,смутку,річищ перехрестя.
Я став минулим,що загублене в роках.
І біс в мені,давно на волю рветься.

Забутий син,сестра моя зневіра.
Романтик,символіст,бунтар.
Заграли струни,і змовчала моя ліра.
Тепер я дюнам і піскам,король та цар.

Руїни-мої діти.Знищіть все.
Вони із крові будують свої вежі.
Хай ураган,за ніч,все рознесе.
Живим і мертвим,створить рівні межі.

Кого злюбив ти,невже убивцю Боже?
Злість взяла верх,настала та година.
Коли мій ангел,покинув своє ложе.
Пішов на смерть.Упала гільйотина.

За мене вибрали і кинули на дно.
Ті друзі,чи просто подорожні.
Украли сивину,святе руно.
І стали всі,багаті і заможні.
Пихаті…

Диявол!Йди карай.
Совість моя,на тім хресті прип*ята.
Я вільний,від добра і покаянь.
Тепер мій помисел,мій меч,моя розплата.