Ти все ж залишився на кінчику пера.
Шукаю щастя, а шляхи всі вернуть.
Я поспіхом палю міста, де я була,
А ти ідеш дорогами, що креснуть.
Ти кроком в слід і подихом у шию.
Я в сни тікаю, щоб себе знайти.
І вікна вранці більше не відкрию.
Хоч трохи духом в темряві зрости.
На блискавку застібнуто всі нерви.
В руці затиснуто аорти крик.
І дихаєш так швидко без перерви
Лише з молінням: «Тільки б звик…»
Ти все ж залишився на кінчику пера.
Все мрію, щоб чорнил не стало .
І повертаюсь в ті міста, де я була,
Де почуття бурштином в серці проростало.
автор: Кашперська Даша