Знаєш, я дочекаюсь до сходу сонця
І цей момент буде дійсно в житті найкращим,
У обєктиві крізь відблиски видно сльози –
Автор не розповість, чи вони від щастя…
Знаєш, я не наберу тебе ніколи,
Викину через триста днів номер з памяті
В чашці лишилось ще двісті грамів любові,
Але хіба це важливо, якщо не сказано?
Я просто йду між людей і не знаю, де я,
А в голові той момент ніби на повторі….
Як у бумбокса тут небо – для мене стеля,
Я засинаю щовечора на підлозі…
У обєктиві момент, що застиг назавжди.
Хто як не ми? Так ванільно в моєму альбомі..
Я не натисну на кнопку і все це втрачу,
Тільки залишу на память про тебе спогад.
автор: Just Lilya
