Не вистачило часу на прощання.
Завжди щось інше було головне…
При зустрічі тепер одне мовчання.
Навряд чи це напруження спаде.
Коли іду повз тебе тисне серце ,
Іррадіює біль туди із голови.
І щось в середині здригнеться –
Знов розпливатись букви почали.
Я знаю що вчинив тоді погано,
Точніше я нічого не зробив.
І мав сказати, але думав ще зарано
Про те, що більше не любив.
Пробач! Якщо це взагалі можливо
Забуть про це, як про нічний кошмар.
Від свого вчинку почуваюся жахливо…
Якщо тобі полегшає, то вдар!
автор: Іван Вовчок