Іван Вовчок – Головне не забути той вир емоцій…

Головне не забути
той вир емоцій
щоб з часом збагнути,
що ти моя осінь.
Відкритись для снігу
і теплого сонця.
З дощем твоїм піду
завмерши в долоньці
і більше не повернусь …

Руками обличчя
і пестив і гладив.
Якби ж то не сон –
серця в унісон.
Немов з потойбіччя
всі ті протиріччя,
яким ти не зрадиш…

Це так тривіально,
до біса знайомо.
Як завжди фатально…
Та я тут свідомо.
Це вибір не мозку,
а щось в животі.
Немов каплі воску
на шкірі моїй.

Ти все ж таки є…
Хоч зовсім не поряд.
Душа моя п’є.
І не витримав дотик
презирства й жалю
яким переповнений
твій погляд
у сні… коли я засну…

Ти снишся мені,
мій дивний наркотик…

автор: Іван Вовчок

Головне не забути той вир емоцій...