Іван Андрусяк – звірям…

wild (at our first) beasts uttered human words…

звірям (першого разу) ми людську мову принесли
— другого разу каміння співало як птиці чудесні —
але зоряна пустка настала таке наше третє пришестя

*

у голові його, дитино
знайдеш серце
(розтрощене)

у серці його, мейбл
знайдеш ліжко
(насправді)

у ліжку його, сибілло
знайдеш повію
(заложниця)

а в повії цій, пані
знайдеш мисль його
(мертву)

*

політик це такий великий зад
на нього кожен дурень всістись рад

*

маленька людино
(спішиш
одержима
безсиллям)
зупинися забудь розслабся

жди

(маленька дитино
що спробувала
що обпеклась
що поплакала)
ляж заспокійся

спи

о дощ
о сніг
о сонце
о місяць
(введи

нас)

*

так вОни живі

(хто

?негри)

Не джаз

живий

не Джаз живий А

Так живий(вони

на

родились живими)

хтось не народився

хтось народився вмерти

хтось народився живим(але

негри

усі

наро

дились

так

Жити)

амп-Е-там

;раз-два

аМ-таМ

тідл

—ід

амптамамптам(ОО——

!
тінь
Бам-

:ду)

,зараза.

*

одного разу негр
впіймати вмить зумів
таку маленьку зірку
що й сам не зрозумів

“не щезнеш ти допоки
не стану білим я”
отак ночами й досі
горить оця зоря

*

любов це місце
і довкруж цього місця
любові обертаються
(яскраво)
усі місця

так це світ
і в цьому світі
так живуть
(згорнуті)
всі світи

автор: Іван Андрусяк