поцілований кожною буквою
розчленованих твоїх слів
я терплю в мене губи попукали
є сусальна жара в землі
є потреба випити зайвого
розчахнутися серед трав
є шалена потреба заднього
щоб не вилаяв щоб зібрав
місяць стер наші пальці об порох
ворожбу поділити встиг
розділю тебе нині порівну
по келішку кожному з них
дам потриматись дам пригубити
кожен порух повториться тричі
діва кара як діва обида
за тобою закриє вічі
а коли з дев`яти дзеркал
в тебе випорсне мозок білий
здогадаєшся ці клавіри
не відмиє жодна ріка
автор: Іван Андрусяк