Іван Андрусяк – порозсипавши сутінки і шкло…

  1. Поезія
  2. Сучасна поезія
  3. Іван Андрусяк – порозсипавши сутінки і шкло…

порозсипавши сутінки і шкло
порозбиравши вежі і залоги
ми виявляли що житття було
точнішим від своєї перемоги

воно трималось чіпко за полу
воно повільно дерлося до горла
і цю країну темну як золу
заповідало матірним монголам

і знуджено сушити сухарі
просилися мисливці і дівчата
і термосали небо димарі
над привидом розгорбленої хати

самі собі землею і лайном
живцем і жорном лезом і залізом
передчували що життя було
таким як ми вологим і облізлим

і ми носили крихти голубам
і церемонно скаржились навиліт
що кожен день відпущений не нам
і кожну ніч подужати не в силі

визбируючи сутінки і шкло
ми руйнували вежі і залоги
ми виживали

а життя було

сильнішим від своєї перемоги

автор: Іван Андрусяк

Меню