і днище солов’я сповите в павутину
і горло вітряка покинуте на вітер
і день що не зійшов перегортати світом
як папороть плести маркітний проріз тину
прозорий лист зерна в колисці з омовінням
і вирвиця сумна далеко за богами
терпіння є життям і ґарувати нами
прислужує своїм обмеженим терпінням
і диво є одне в тонесенькій красі
і є одне крило воно народить крила
живи на цих дощах моя тендітна сило
тулися до душі тулися до душі…
автор: Іван Андрусяк