Іван Андрусяк – чия то ґою праща несповита…

чия то ґою праща несповита
чия по світу лань пустелю п’є
нехай до жита докульгає свита
на неї в московита дружба є

не язиком то каменем прилиже
дізнатися чи зиждеться душа
а те що залишилося понєже
то братику схоластика й олжа

а свити свита справити не слічна
прокльон дається раз і поготів
провина — пуповина — канонічна
з–під древка недоношених життів

була вона чи тільки приверзлася
про це й боян давно вже не рече
сердезі тихо мріється на пласі
як би на пласі побувати ще

тож зладиться лобами лан хрестити
і внадиться керманич при губі
а житу що — воно як завше жито
якому не прощають голубів

автор: Іван Андрусяк