Історія Кохання

Ти знаєш я боюсь тепер кохати.
Не хочу знов страждати як тоді.
Коли тобі я все могла відати
А ти зробив лиш боляче мені
З тобою я була щаслива
Хоча і мало було щастя днів
Прощала тобі я все,бо я любила
А ти ділив любов свою на всіх
Сьогодні був зі мною,завтра з нею
А потім була ще одна і ще
А я завжди була твоєю. Від спогадів усе болить,душа пече,
А пам”ятаєш якось,я набравшись сили
Тобі сказала вибери одну,
Якщо ти вже зі мною не щасливий?
Тоді іди тебе я відпущу
І повернулась до тебе я спиною
Сльза скотилась тихо по щоці
І я пішла,і ти не біг за мною
Сказав люблю,не йди,прости мене
І я звичайно все тобі простила
Та нехотіла втратити тебе
Я більше за життя тебе любила
І думала,що ти любив мене.
З тобою ми гуляли дні і ночі
Ти став для мене не чужий
Тобі я таємниці довіряла
Здавалось,що одні ми на землі
Тобі я своі вірші присвятила
В яких писала про свою любов
І довгий час у нас все було добре.
Я пам”ятаю темний ,гіркий вечір
Іду на дискотеку я одна
І бачу я тебе,широкі плечі
Які обняли дівчину одну.
До тебе підійшла я привіталась
А ти мені ні слова не сказав
Вона тебе так міцно обіймала
А ти іі при мені цілував
Ну що ж,а далі я не буду вже писати
Тоді перенесла я такий біль
Який словами і не передати
Тепер ти вже не будеш знову мій
Тепер я чим завгодно присягаюсь
Кохати як тоді не зможу я
Останій вірш тобі я присв”ятила
І присв”ячую я тобі своє життя
І знаю зможеш ти мене вернути
Який же сенс мені на світі жити
Якщо без тебе все втрачає сенс
Останій раз в житті проклятім
Я напишу ,кохаю лиш тебе
У тебе ще дівчат буде багато
Але таку як я ти не знайдеш.
А ось і ніч,беру таблетки в руки
Життя без тебе не життя
Ковтаю іх і біль мина
Душа моя іде у забуття
І серце моє майже вже не б”ється
І очі закриваються моі
Останій раз сльози з них прольються
І іх я теж присв”ячую тобі.
Я знаю будеш ти мене шукати
Та марно.Все мене ти незнайдеш
Як схочеш прийдеш на могилу
Знайдеш ти сірий хрест і мій портрет
Та не вини себе, бо ти невиний
Це просто я сама обрала
—— СМЕРТЬ ———

автор: Юліана Бутіль