Ірина Саковець – Ніхто й не говорив, що буде легко…

Ніхто й не говорив, що буде легко,
ніхто не завіряв, не обіцяв,
а я в обіймах нищівної спеки
шукаю риси рідного лиця.
Ім’я твоє шепоче небо стигле.
Прошу, блакитне, лиш не забирай!..
Війна копає все нові могили,
зросивши горем ідилічний край.

А ти топтав ці принебесні трави,
надійно зводив дім, і що тепер?
За стінами не відлиски заграви –
пожежі, автомати, БТР,
сокира у руках сліпого ката,
лукаві, ненаситні вороги!
Про те, як обезсилює чекати,
ніхто не знав, тому й не говорив…

автор: Ірина Саковець

Ніхто й не говорив, що буде легко