Ірина Саковець – Ми шукали нові сузір’я…

Ми шукали нові сузір’я,
ледве никли рубці заграви, –
і придумані нами звірі
толочили небесні трави,
і сполохані нами птахи
розривали кайдани тиші,
коло місяця кожним змахом
підіймалося вище й вище…

Звіробоєм жовтіє сонце,
потойбічним розтяте рогом.
Час на цьому спинився боці
і щокою торкнувсь до Бога.
Ми шукаєм тепер спасіння
одне в одному. Цілий всесвіт
одне одному. Грієм стіни
цитаделі для зниклих безвісти.

автор: Ірина Саковець

Ми шукали нові сузір’я