Ірина Саковець – Хвилина стирає хвилину і тоне, і тоне

хвилина стирає хвилину і тоне, і тоне,
ввібравши розбавлених спогадів тонни і тонни.
тони́ забуття в голосах заплітаються в тишу,
і тіні прощання на стінах рубця не залишать.

про те, що було чи могло ще відбутися, ревно
дерева мовчать, не згадають ніколи дерева,
загорнені в сон, поцятковані геть кажанами,
що знову сполохані кимось, та, певно, не нами.

а час – то є плата за світлу життєву палату,
і дні шелестять сторінками в тяжкім фоліанті.
я ще пам’ятаю: ми бачились в другому томі.
хвилина стирає хвилину і тоне, і тоне…

автор: Ірина Саковець