Ірина Саковець – Глибоке безпам’ятство…

Глибоке безпам’ятство наче бездонний Та́ртар.
Ні кроку з цієї дороги: впадеш ненароком.
Пильнує тебе всевидюще стосонячне око,
і час по узбіччях каміння своє збирати.

І час для покути гріхів – хороводи тіней
прозорі тепер, як сумління мерця й немовляти.
До тіла твого – чистотіл, подорожник і м’ята.
Між ребер твоїх – рятівні корінці прозріння:

все – тлінне й однако мине для сліпих і зрячих.
Змете піраміду Хеопса пісками Єгипту.
Візьми мою чашу, бо з неї іще не допито
священну любов, те єдине, що має значення.

автор: Ірина Саковець

Глибоке безпам'ятство